Вона талановита, впевнена у собі та цілеспрямована. Вона ніжна та мила, по-дитячому безпосередня і по-дорослому мудра. Вона – Ліза Марченко, юна співачка, скрипалька, художниця, актриса, композитор, єдина в Україні володарка Спеціального грошового призу від Тіни Кароль. Вона дивує весь український шоу-бізнес своєю щирістю та колосальним бажанням йти вперед. Ліза не відповідає жодному звичному штампу. Звісно, адже вона – справжня: без зарозумілої зверхності, без фальші надуманої самореклами та PR-ходів. Її оберігає та веде мрія…
– Лізо, розкажи, де ти навчаєшся і до чиїх професійних порад прислухаєшся?
– Насамперед я навчаюся у школі екстернів. Я вибрала цю школу тому, що сама регулюю навчальний процес. Система така, як в інституті: залікові книжки, іспити, сесії, консультації. Мені подобається! У той час, коли в мене зйомки або багато концертів, я почуваюся вільно і спокійно. Я вчуся рік за два і планую вже в наступному році вступити до Вищого музичного училища ім. Глієра на вокальне відділення. А ще я навчаюся в музичній школі одразу за двома спеціальностями – скрипка і фортепіано. Вокалом займаюся з композитором Олександром Саранчою. Це прекрасний музикант і педагог, він виховав співачку Юлію Войс. Якщо говорити про технічне виконання пісні, саме його думка і поради мають для мене велике значення. А ще я дуже прислухаюся до того, що мені каже Тіна Кароль. Вона для мене безперечний авторитет. Але мій найсуворіший та найоб’єктивніший критик – я сама. – Що ти маєш на увазі? – Чи подобається тобі екстрім?
– Чи є щось, чого ти боїшся?
– Легше сказати, чого я не боюся. Я не боюся людей. Не боюся того, що з часом може перетворитися на порох. Не боюся бачити себе у дурній ситуації. Життя не крем-брюле, і я це розумію. Але мені навіть страшно подумати, що життя можна промарнувати…
– Я маю на увазі бездіяльність. Я маю реалізувати себе хоча б як людина: допомогти комусь чи зробити щось таке, щоб хоч одна людина подивилася на мене і сказала, що хоче бути схожа на Лізу Марченко. Якщо у моєму житті таке відбудеться – це супер.
– Які фільми тобі подобаються?
– Люблю розумне, інтелектуальне кіно. Дуже люблю картини за участю Андрія Миронова. Телевізійні передачі майже не дивлюся. До речі у жовтні на каналі «1+1» вийде фільм «Отряд» з моєю участю.
– Ти віриш у долю?
– Так. Але точно знаю, що перед людиною завжди є дві дороги. Яку обрати, ми вирішуємо самі. Господь дає нам вибір, нам залишається тільки зробити його.
– На жаль, у мене немає на це часу. Кожен день розписано по хвилинах. Немає ні вихідних, ні свят. Тільки на Різдво і на Пасху я маю десь по тижню відпочинку. От іще цього літа поталанило – я провела незабутніх півтора місяці в Ковелі, у бабусі. А ще я ж скрипалька. Мрію вступити до Консерваторії, мені потрібно берегти руки. Екстріму мені вистачає і на сцені. От, наприклад, на день Ковеля я співала без репетиції наживо. Боялася, що не ввімкнуть мікрофон, тому трошки поговорила з публікою перед виступом, щоб звикнути до звуку. Я співаю тільки наживо, а в нас у країні це завжди екстрім, навіть в Палаці «Україна».
– Хто ти за знаком Зодіаку?
– Водолій. Як і моя улюблена Тіна Кароль. Коли я познайомилася з Оксаною Байрак, то одразу зрозуміла, що вона теж Водолій. Тому що у нас своя система цінностей і свій погляд на життя. Я стовідсотковий Водолій – впертий, незалежний і дуже мінливий. Я така різна буваю, що сама не знаю, яка я. Хтось сказав: «А хто бачив Водолія? Який він повинен бути?» День народження в мене 13 лютого.
– Чи є в тебе талісман?
– У мене є слоник, який має приносити гроші. А ще мені привезли з Ізраїлю долоньку з моїм ім’ям. Її треба терти і загадувати бажання. А головне – є моя мрія. Вона найдієвіший та наймогутніший талісман.
– Які перемоги ти вже здобула?
– Цього питання не люблю. Наче хвалишся. Але є такі перемоги, якими я пишаюся. Наприклад, я ніколи не забуду, як встав зал на конкурсі в Будапешті, коли я співала пісню Фредді Мерк’юрі. Я привезла звідти Золотий Приз. У мене 4 Золоті призи – 2 з Угорщини, з Болгарії та Словакії. Ніколи не забуду, як Тіна Кароль вручила на Чорноморських Іграх мені свій Спецприз для запису власного альбому – 10000!!! Восени я починаю працювати над своїм першим альбомом. Пам’ятаю, як на суворому класичному міжнародному конкурсі скрипалів мені аплодувало журі, а я так злякалася, що подумала, що мене виганяють зі сцени. Я тоді отримала Першу премію. А взагалі, у мене стільки нагород і дипломів, що треба писати ще одну статтю про це.
– Що ти побажаєш читачам журналу «Птаха»?
– Я хочу побажати, щоб усі читачі журналу «Птаха» були щасливими і успішними. Але треба пам’ятати, що успіх приходить тільки до тих, хто до нього готовий.
А самому журналу я бажаю процвітання та творчих успіхів!!!
Доросла мудрість від юної Лізи Марченко